Колись так було… але це швидко змінюється.

Як Benimaclet, El Cabanyal та Campanar перетворились із зручних районів — на приклад того, як усе йде не туди.

Ідея була класна:

жити так, щоб усе було поруч —

робота, магазини, парк —

і за 15 хвилин можна дістатися будь-куди.

Але реальність вийшла інша.

Від 2020 року Валенсія активно просувала цю концепцію.

Та чим більше про це говорили — тим менш доступним ставало життя в зручних районах.

Оренда в ключових районах різко зросла:

• El Cabanyal: +60%

• Benimaclet: +46%

• Campanar: майже +40%

У 2024 оренда в Poblats Marítims (де розташований El Cabanyal) — вже понад 1000€ в місяць.

Ті, хто не може дозволити собі жити поруч,

— мусять платити… відстанню:

дальша дорога на роботу, в школу, до друзів.

Іронія в тому, що міста хочуть бути зручнішими,

але через забудову, політику й моду на “нові райони”

старі мешканці часто просто вимушені виїжджати.

Гентрифікація — це не тільки про кав’ярні й дизайнерські лавки.

Це ще й про витіснення людей, які жили тут десятки років.

І замість «міста 15 хвилин»

маємо місто “30, 45, а то й 60 хвилин”.

‍